Про це повідомляють Центр журналістських розслідувань із посиланням на сестру Ірини Левченко та Запорізька обласна організація НСЖУ.
Ірина працювала журналісткою з 1981 року. Зокрема, була кореспонденткою обласних і всеукраїнських друкованих видань. Останніми роками через сімейні обставини майже не вела професійну діяльність, перебувала на пенсії за віком.
Олександр працював на мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів. Після виходу на пенсію більшу частину часу присвячував дачній ділянці.
Зв’язок із Левченками зник 6 травня. Близькі не одразу забили на сполох, оскільки Ірина та Олександр могли поїхати на дачу, в передмістя Мелітополя, де немає зв’язку, або на цвинтар за місто, як робили це раніше.
Та згодом виявилося, що на дачі подружжя немає, а квартири замкнені.
Друзі спробували дізнатися про долю родини в окупаційних органах, але там заявили, що інформацію нададуть тільки родичам. Однак усі родичі подружжя виїхали з окупації.
Наразі близькі володіють приблизною інформацією про долю викрадених.
Відомо, що у перший день Левченків нібито тримали в приміщенні на вулиці Чернишевського, де зараз розташована одна з окупаційних «правоохоронних структур».
Та згодом Ірину перевели в інше місце, куди саме — досі невідомо. Олександра залишили в цьому приміщенні на Чернишевського, його звинувачують у «тероризмі», пише Центр журналістських розслідувань.
У Запорізькій обласній організації НСЖУ додають, що арештованих тримають у нелюдських умовах, майже без їжі, в холодному підвалі, на бетонній підлозі, їх піддають фізичним та моральним тортурам, висуваючи абсолютно безглузді й надумані звинувачення.
Раніше в Інституті масової інформації повідомляли, що в тимчасово захопленому Мелітополі окупанти відкрили представництво Спілки журналістів росії. Керівником представництва став Сергій Корабельников з Омська.
Пропагандисти заявили, що наразі до регіонального відділення спілки вступили вже 23 журналісти. А втім, Інституту масової інформації не вдалося знайти цьому підтвердження.